ПРІОРІТЕТИ СЛУЖЕННЯ НАШОЇ ЦЕРКВИ

1. 1. Глибоке вивчення Біблії та перебування в здоровому вченні Господа нашого Ісуса Христа. (Ін.5: 39)
   2. Проповідь про Ісуса Христа має повний, цілісний характер і визначає основні напрямки діяльності нашої церкви. (2Тим.3: 16-17)
   3. Молитовне служіння як реальний засіб впливу на церкву та навколишній світ. (Ін.14: 12-14)
   4. Євангелізація, яка використовується не тільки для того, щоб люди знали як жити в цьому світі і робити добрі справи, не тільки для простого проголошення доброї звістки, щоб підштовхнути людей звернутися до Бога, але головне, щоб люди, які прийняли благу звістку, стали відповідальними, зрілими і підготовленими. учнями Христа. (Ін.15: 8)
   5. Кожен член церкви розцінюється як потенційний проповідник Слова Божого у тому обсязі та відповідно до тих духовних дарів, які Дух Святий дає йому. (Мф.28: 18-20)
   6. Пастори і керівники бачать своє завдання в тому, щоб підготувати та «озброїти» членів церкви для служіння. (Еф.4: 11-13)
   7. Головним мотивом для свого зростання церква сповідує покору Ісусу Христу і підкорення Божій волі. Це означає беззастережно вірити Слову Божому, бажати служити Богові та ближнім. (Ін.8: 31-32)
   8. Члени церкви працюють спільно, в єдності, заради спільної справи — зростання церкви Христової. (Фил. 1:27)
   9. Церква прагне достатньо знати потреби і потреби своїх членів, беручи в них посильну участь.(Рим. 12:13)
   10. Церква пріоритетно розвиває такі форми служіння, які відповідають проблемам її членів та тих, хто її оточує. (Гал.6: 9-10)
   11. У досягненні поставленої мети церква має класичний біблійний напрям за принципами першоапостольської церкви, чужим духу модернізму, лібералізму та законництва. (2Тим.4: 1-5)
   12. Церква вважає віруючих усіх християнських конфесій своїми братами та сестрами у Христі. (1Ін.5: 1)
   13. Сповідуючи принцип єдності у вірі та різноманітності на практиці, допускаються всілякі форми співпраці з іншими церквами. Проте, церква вважає за неможливе практичне злиття з іншими конфесіями через певну різницю у розумінні суті здорового вчення Христового. (1Тим.6: 3-5, 11-15; Від. 3: 10-11)
   14. Церква має широкий, універсальний погляд на світ, розглядаючи його як поле, що дозріває для жнив. (Мф.9: 37-38)
   15. Кожен член церкви вважає себе посланим Богом до своїх друзів, родичів і будь-якої людини, до міст і селищ, до всіх країн світу для благовістя (Мф.28:18-20)
   16. Наші пріоритети не концентруються лише на внутрішньоцерковних проблемах, маючи найширший географічний розмах. (Д.А.1: 8)

 

ЗАВДАННЯ НАШОЇ ЦЕРКВИ

Приводити людей до Ісуса Христа та членів Його сім’ї, розвиток їхньої зрілості у Христі, підготовка до служіння в церкві та виконання життєвої місії у світі для прославлення Божого імені.

Для виконання поставленого Богом завдання наша церква має 5 цілей:

1. Євангелізація – організація всього необхідного для приведення нових людей до Христа.
2. Богослужіння є поклоніння Богу, що виражає нашу любов до Нього за те, що Він є, що Він сказав і що робить. Воно включає проповідь, свідчення, молитву, спів і вірші, подяку, слухання, збір матеріальних пожертвувань.
3. Учнівство — вести членів церкви до більш глибокого духовного посвячення і допомогти їм розвиватися до духовної досконалості у своєму служінні за допомогою систематизованого, цілеспрямованого та багаторівневого вивчення Біблії.
4. Спілкування в малих групах — виховання в членах церкви почуття приналежності до Тіла Христа, вираженого в конкретних людях — членах нашої церкви (піклування піклування про паство).
5. Служіння допомоги — фізична та матеріальна турбота про членів церкви.

Кінцевою метою служіння нашої церкви є виховання в кожному її члені правильного християнського характеру (Еф.4:11-13) за допомогою:

• • Набуття знань про Бога на основі вивчення Біблії.
  • Чим краще людина знає Слово, тим більше починає розглядати життя з Божої точки зору (чому я роблю саме те, а не це саме так, а не інакше).
  • З такого бачення природно випливають переконання християнина — ясне розуміння Божої мети

і Божого звільнення змінюють спонукання людини.

• Переконання потім дають людині бажання триматися духовних звичок.
• Звички при постійному їх повторенні поступово стають навичкою

Якщо зіставити разом знання Біблії, розгляд життя з Божої точки зору, благочестиві переконання та відповідні навички служіння Богу, то в результаті отримаємо правильний християнський характер.